Проект зосереджений на аналізі логістичних концепцій біомаси та ланцюгів створення додаткової вартості від постачання сировини до остаточного використання теплової і електричної енергії. Вивчались ланцюги вартості на прикладі чотирьох проектів використання енергії з біомаси в Україні та порівняння їх із аналогічними чотирма випадками у Фінляндії. В Україні були обрані наступні проекти:
- ТЕЦ на біомасі комунального підприємства теплопостачання «Міськтепловоденергія”, Кам’янець-Подільський, Хмельницька область, тепловою потужністю 15 МВт + 1,5 МВт електричних
- Опалювальна котельня у м. Славутич, 10 МВт на деревній трісці
- Біогазовий завод холдингу «Галс-Агро» у Варвинському районі Чернігівської області, 1,2 МВт.
- Біогазовий завод ТОВ «Рокитнянський цукровий завод» у м. Рокитне, Київська область, 2,4 МВт.
Особливу увагу було приділено розгляду:
- існуючим ланцюгам використання біопалива для кожного об’єкту;
- організації збору, зберігання, доставки і транспортування сировини;
- організації виробничого ланцюга палива з агро- та деревної сировини;
- системі моніторингу кількості та якості сировини;
- організації використання сировини для виробництва теплової та електричної енергії.
Визначені найбільш впливові фактори на розвиток використання твердої біомаси:
- відсутність і висока вартість спеціального обладнання для спалювання вологого палива та кори;
- відсутність вітчизняного спеціального високопродуктивного енергетичного обладнання для потужних об’єктів;
- висока ціна деревної тріски з дров, внаслідок чого вироблена теплова енергія не може бути конкурентоспроможною з традиційним паливом (природний газ);
- високий рівень державного регулювання виробництва теплової і електричної енергії, регульований і обмежений рівень прибутковості проектів;
- проблеми з підключенням до теплових і електричних мереж;
- сезонне споживанням теплової енергії;
- відсутністю чіткої державної політики і підтримки використання відходів та розвитку відновлюваної енергетики.
Основні бар’єри, що перешкоджають розвитку ринку біопалива, а саме:
- складний доступ приватних компаній до лісозаготівельних залишків, які є важливим потенційним джерелом для виробництва деревного палива (тріски);
- відсутність обліку залишків;
- відсутність планів та цілей державних лісогосподарських підприємств щодо заготівлі деревного палива, узгоджених з Національним планом дій з відновлюваної енергії до 2020 року та Енергетичною стратегією України до 2035 року;
- відсутність спеціалізованої техніки для ведення лісозаготівельних робіт;
- відсутність лісових доріг, що перешкоджає доступу до лісових ресурсів.
Ключові бар’єри для розвитку біогазових проектів:
- проблеми з підключенням до систем централізованого опалення, тепло з біогазу не може конкурувати з теплом природного газу;
- низька ефективність перетворення енергії, втрати теплової енергії;
- відсутність досвіду використання лігноцелюлозних матеріалів (соломи);
- недостатні гарантій постачальників обладнання, складна процедура розробки проектів
- відсутність сертифікації на органічні добрива, відсутність техніки для внесення збродженої маси на поля.
Серед ключових прогалин та перешкод для розвитку біоенергетики в Україні були визначені:
- недостатньо розвинений ринок біопалива / біомаси, короткострокові контракти на постачання палива / сировини;
- низька привабливість проектів з біомаси та біогазу через низькі тарифи, високі ставки дисконтування, дискримінаційний доступ до теплових мереж, тощо;
- складна процедура розробки проектів паралельно з високим ступенем інституційних проблем;
- складний доступ до біомаси лісового походження;
- практичні проблеми та відсутність досвіду використання біомаси сільського господарства як палива чи сировини;
- недостатньо розвинене застосування органічного землеробства та органічних добрів;
- відсутність підтримки виробництва біометану
Розроблено дорожню карту щодо зростання ринку біомаси та енергії. Основна частина дорожньої карти присвячена можливим шляхам подолання технічних та нетехнічних бар’єрів, що перешкоджають зростанню ринку біомаси та енергії в Україні. Бар’єри згруповані в загальні для сектору біоенергетики в цілому та специфічні бар’єри для деяких видів біомаси, таких як деревина, сільськогосподарська біомаса та біогаз. Починаючи з 2020 року дорожня карта показує деякі кроки до досягнення споживання біопалива для енергоресурсів у розмірі 23 млн т.н.е. до 2050 року.
Дорожня карта пропонує рекомендації та дії щодо усунення бар’єрів та створення сприятливих умов для розвитку біоенергетики в країні. Запропоновані дії включають широкий спектр заходів – внесення змін до чинного законодавства, розроблення нових відповідних стратегій або перегляд деяких існуючих, відпрацювання відповідних технологій, проведення спеціальних семінарів та тренінгів та деякі інші заходи.
Інша частина дорожньої карти являє собою загальний прогноз розвитку біоенергетичного сектору в Україні до 2050 року на основі сценарію досягнення 70-100% відновлюваних джерел енергії у загального обсягу первинної енергії до 2050 року. У цій частині документа окреслено обсяг та структуру ресурсів біомаси, а також фінанси, необхідні для реалізації цього сценарію. Загальні тенденції протягом 2020-2050 років:
- збільшення частки сільськогосподарських залишків та енергетичних культур у споживанні біомаси на енергію відповідно до 59% та 20% від загальної кількості твердого біопалива в 2050 році;
- мінімальний приріст споживання деревної біомаси на енергію порівняно із збільшенням споживання агрозалишків;
- значне зростання виробництва біогазу та рідкого біопалива відповідно до 4,7 млн т.н.е. та 3.4 млн т.н.е. на рік до 2050 року;
- розвиток виробництва сучасних моторних палив та біометану.